В українському законодавстві прописана норма, яка за порушення швидкісного ліміту та фіксації цього факту камерами автофіксації робить винуватим власника авто, а не того, хто фактично порушив. Ця правова колізія діє вже не вперше, колись вона навіть стала причиною відміни закону про автофіксацію. Наразі справа про відповідальність водія чи власника розглядається в Конституційному суді, однак він не демонструє ознак діяльності вже давно.
Натомість камери автофіксації діють, і вони надсилають порушення власникам, незалежно від винуватця порушення. Один такий випадок стався з власником Toyota Land Cruiser, який не став закривати очі на недосконалості законодавства.
Один власник Toyota Land Cruiser передав машину у користування іншій особі. Однак, через деякий час у поштовій скриньці він виявив постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 255 грн. за перевищення цим автомобілем швидкості руху.
Відповідно до цієї постанови зафіксовано, що зазначений транспортний засіб здійснював рух з перевищенням швидкості на 27 км/год від максимально дозволеної.
Вважаючи накладений штраф протиправним та таким, що порушує його права, власник автомобіля звернувся до суду з позовом.
У позові він наголосив, що транспортний засіб дійсно належить йому на праві власності, проте він передав його у користування іншим особам. Одночасно власник авто долучив довідку зі стоматологічної клініки про перебування ним в час перевищення автомобілем швидкості на прийомі в лікаря-стоматолога.
При цьому наголосив, що відповідно до Конституції юридична відповідальність має індивідуальний характер. А тому він не може нести відповідальність за те, чого не скоював.
У відповідь Департамент патрульної поліції долучив до справи матеріали фото і відеофіксації з комплексу автоматичної фіксації швидкості руху «КАСКАД».
На долучених поліцією фотознімках було зафіксовано автомобіль Toyota Land Cruiser. При цьому не було зафіксовано особу, яка перебуває за кермом цього автомобіля в момент перевищення швидкості руху.
Одночасно Департамент патрульної поліції повідомив, що законом покладено відповідальність саме на власників транспортних засобів, незалежно від того, що за кермом була інша особа, яка скоїла порушення.
Розглядаючи матеріали справи, суд звернув увагу, що статтею 8 Конституції передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу над іншими законами.
Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена також частиною 2 статті 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується особа порушника та ступінь його вини.
Суд також підкреслив, що рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 визнано неконституційною статтю 14-1 КУпАП, яка передбачала, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері ПДР у разі їх фіксації в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, притягаються власники транспортних засобів.
Крім того, суд взяв до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, згідно з якою в силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви щодо винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладене, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд дійшли беззаперечного висновку про незаконність штрафу за перевищення швидкості на тій підставі, що відповідальність може нести лише порушник. Колегія апеляційного суду у складі трьох суддів проголосували за це рішення одноголосно.
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі №760/21549/20 набрала законної сили, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Таким чином, відповідно до позиції суду, відповідальність за перевищення швидкості, зафіксоване в автоматичному режимі, повинен нести не власник авто, а водій!
Після такого судового прецеденту не виключено, що така судова практика стане масовою та спонукатиме внесення змін до закону щодо застосування покарання виключно до винних осіб.
deavy