Концерн Stellantis веде попередні переговори щодо запуску складання електромобілів свого китайського партнера Leapmotor на простоюючому заводі в Брамптоні, провінція Онтаріо. Йдеться про підприємство, яке раніше планували переобладнати під виробництво електричних моделей Jeep за підтримки державних субсидій Канади.
Сама ідея вже викликала жорстку реакцію на політичному та галузевому рівнях. Прем'єр-міністр Онтаріо Даг Форд відкрито назвав таку ініціативу неприйнятною, а профспілка Unifor, яка представляє близько 3000 звільнених працівників підприємства, також різко виступила проти.
Ситуація навколо заводу має довгу передісторію. Підприємство в Брамптоні простоює вже понад два роки. Спочатку Stellantis планував інвестувати близько 3,6 мільярда доларів у модернізацію виробництва та налагодження випуску електричного Jeep Compass. Проєкт підтримувався федеральним фінансуванням у розмірі понад 529 мільйонів доларів у межах Канадського фонду стратегічних інновацій. Угода передбачала збереження в середньому 4475 робочих місць і роботу заводу щонайменше до кінця 2035 року.
Однак у жовтні 2025 року ці плани фактично зірвалися. Stellantis оголосив про перенесення виробництва Jeep Compass до США, пояснивши це економічною недоцільністю через тарифну політику. Після цього уряд Канади розпочав процедуру врегулювання суперечки з метою повернення частини виділених коштів, але сам завод так і залишився закритим.
Тепер замість обіцяного локального виробництва Jeep компанія розглядає варіант співпраці з Leapmotor - китайським виробником, у який Stellantis інвестував близько 1,5 мільярда євро, отримавши приблизно 20% акцій і створивши спільне підприємство Leapmotor International для глобального продажу електромобілів.
Йдеться про використання так званої моделі CKD - складання автомобілів із готових комплектів, що постачаються з Китаю. У цьому випадку основні вузли та компоненти виробляються за кордоном, а на місці відбувається лише фінальне складання. Саме цей підхід і став головним предметом критики. За словами Дага Форда, така схема створює значно менше робочих місць і фактично виключає канадських постачальників із виробничого ланцюга.
Представники Unifor наголошують, що це не повноцінне виробництво, а радше складальна операція з мінімальною локалізацією, яка не здатна компенсувати втрати робочих місць. Аналогічну позицію висловлюють і представники асоціації виробників автокомпонентів Канади, застерігаючи, що подібний сценарій може витіснити сотні локальних постачальників із ринку.
Контекст цієї історії виходить за межі одного заводу. На початку 2026 року Канада домовилася з Китаєм про зниження мит на електромобілі китайського виробництва зі 100% до 6,1%, що фактично відкрило доступ до ринку для нових гравців. Водночас імпорт обмежено квотою - від 49 000 автомобілів із поступовим збільшенням до 70 000 протягом п'яти років.
Однак існує ще один важливий фактор - позиція США. Вашингтон уже сигналізував, що не допустить потрапляння китайських автомобілів на американський ринок через Канаду. У разі реалізації такого сценарію можливе запровадження жорстких мит, що фактично обмежить ринки збуту автомобілів, зібраних у Брамптоні, лише внутрішнім канадським попитом.
У підсумку Stellantis опинився перед складним вибором. З одного боку, компанія прагне знизити витрати на електромобілі, використовуючи технології Leapmotor, який уже демонструє стабільні обсяги продажів і агресивну цінову політику. З іншого - проста локальна збірка китайських машин без глибокої інтеграції у виробничу екосистему Канади викликає серйозний політичний і економічний опір.