Багатьох європейських водіїв дивує на перший погляд простий факт: той самий електромобіль у Китаї може коштувати майже вдвічі дешевше, ніж у країнах Європейського Союзу. І річ тут не лише у вартості доставки, митах чи податках. Насправді цінова прірва значно глибша і формувалася роками внаслідок системних відмінностей між двома ринками.
Китай задовго до Європи визначив електромобілі як стратегічний пріоритет державного розвитку. Ще наприкінці 2000-х років Пекін зробив ставку на електромобільність, запустивши масштабні програми підтримки галузі. Йдеться про прямі субсидії, податкові пільги, стимули для покупців, активне фінансування зарядної інфраструктури та цілеспрямовану підтримку автовиробників. Навіть попри поступове згортання частини прямих дотацій, держава й надалі створює сприятливі умови для індустрії.
Результат цієї політики сьогодні очевидний. Китай став не лише найбільшим автомобільним ринком у світі, а й глобальним центром виробництва електромобілів. У 2025 році в країні продали понад 14 мільйонів так званих NEV - тобто чистих електрокарів і плагін-гібридів. Для порівняння, у Європі за той самий період реалізували менш як 4 мільйони таких автомобілів.
Масштаби виробництва дали Китаю потужний ефект економії на обсягах. У країні сформувався майже повністю вертикально інтегрований ланцюг постачання, особливо у ключовій сфері - акумуляторах. Саме батареї є найдорожчим компонентом електромобіля, і тут перевага Китаю вирішальна. Понад 60% акумуляторів для електрокарів у світі виробляються саме в Китаї, а контроль над ланцюгом створення вартості - від обробки сировини до фінального складання - дозволяє суттєво знижувати собівартість.
На цьому тлі Європа виглядає значно менш конкурентною. Вищі витрати на працю, дорожча енергія та сировина, жорсткі екологічні й безпекові норми - усе це автоматично збільшує витрати виробників. Крім того, європейський ринок значно сильніше зарегульований, що ускладнює і сповільнює запуск нових моделей та технологій.
Важливу роль відіграє й характер конкуренції. У Китаї між собою змагаються понад сотню брендів електромобілів, що створює постійний тиск на ціни. Ця цінова війна вигідна покупцям, але суттєво знижує маржинальність самих виробників. Аналітики вже зараз прогнозують, що в довгостроковій перспективі на ринку виживе лише близько десятка найбільших і найефективніших компаній.
Наочний приклад - BYD Seal. У Китаї цей електроседан коштує близько 23 тисяч євро, тоді як на європейському ринку його ціна майже вдвічі вища і наближається до 47 тисяч євро. Різниця пояснюється не лише логістикою та податками, а передусім різною структурою витрат і умовами виробництва.
Додатково варто враховувати й технічну філософію. Китайські електромобілі часто проєктуються з акцентом на практичність, міське використання та помірну ціну, що сприяє широкому застосуванню літій-залізо-фосфатних батарей. Такі акумулятори дешевші у виробництві й довговічніші, хоча й поступаються більш дорогим NCM-батареям за щільністю енергії. У Європі цей підхід лише починає приживатися.