Британський інженер Грем Сайкс встановив один із найнезвичніших швидкісних результатів у світі мототехніки, розігнавши експериментальний паровий мотоцикл Force of Nature до показників, які зазвичай асоціюються з реактивними апаратами. Заїзди відбулися в межах фестивалю швидкості на трасі Santa Pod у Великій Британії, де машина продемонструвала вражаючу динаміку на коротких дистанціях.
Мотоцикл подолав класичну дрегову дистанцію у чверть милі за 5,5 секунди, розвинувши швидкість понад 310 км/год. На ще коротшому відрізку в одну восьму милі показники виявилися ще більш екстремальними - розгін до приблизно 338 км/год зайняв трохи більше трьох секунд. Це дозволило Force of Nature вийти на друге місце серед найшвидших мотоциклів у світі, поступившись лише спеціалізованим ракетним апаратам і випередивши навіть топові бензинові дрегбайки.
Ключова особливість цього проєкту - принцип роботи, який кардинально відрізняється від традиційних двигунів внутрішнього згоряння. Система використовує парову реактивну тягу: вода попередньо нагрівається до температури близько 250-260°C у спеціальному резервуарі об'ємом приблизно 120 літрів під тиском до 40-50 бар. Після цього вона подається через форсунки, де миттєво перетворюється на пару, розширюючись у понад 1600 разів і викидаючись зі швидкістю, що перевищує швидкість звуку. Саме цей процес і створює потужний імпульс, який розганяє мотоцикл.
Нагрівання здійснюється окремим блоком, який команда називає «Mothership». У ньому використовується паливо на кшталт гасу або гідрогенізованої рослинної олії, яке спалюється в системі труб із турбулізаторами для досягнення необхідних температур. Після підготовки резервуар від'єднується, і мотоцикл виїжджає на старт, де пілот активує систему одним натисканням кнопки на кермі. У цей момент відкриваються клапани, і вся енергія вивільняється практично миттєво.
Проєкт створювався протягом приблизно шести років у приватній майстерні в Північному Йоркширі. Поточна версія є вже п'ятою ітерацією конструкції. Попри збільшення маси, мотоцикл отримав довшу базу, змінену посадку райдера та вдосконалений резервуар, що дозволяє витримувати перевантаження на рівні близько 6g. Для стабільності роботи також були модернізовані клапани з азотним приводом і перероблена система подачі пари.
Втім, така технологія має й очевидні обмеження. Система працює фактично у двох режимах - повністю увімкнено або вимкнено, без можливості плавного регулювання тяги. До того ж витрата води сягає близько 40 літрів на секунду, що робить подібний мотоцикл придатним лише для коротких заїздів. Сам Сайкс визнає, що зробити таку машину повністю безпечною неможливо, і всі зусилля спрямовані лише на мінімізацію ризиків.
Незважаючи на це, команда не планує зупинятися. Наступна мета - подолати одну восьму милі менш ніж за дві секунди і проїхати чверть милі швидше ніж за п'ять секунд. Якщо ці цілі будуть досягнуті, Force of Nature може остаточно закріпитися серед найекстремальніших двоколісних машин, коли-небудь створених людиною.